«Українська Республіка прагне відновити свою незалежність,
а тому вирішила наочно показати, що вона справді є.
«Я співаю, отже я існую», – потверджує вона, переінакшуючи Блеза Паскаля.
А співає вона дивовижно. Це зразок гарної та хорошої патріотичної пропаганди».
«La Patrie Suisse» (Женева, 29 жовтня 1919 року)
Світовим культурним надбанням України є надзвичайно простий, але водночас геніальний у своєму задумі та інтерпретаціях «Щедрик» в аранжуванні Миколи Леонтовича. Українська щедрівка, більш відома за кордоном як «Carol of the Bells» («Колядка дзвоників»), стала головною різдвяною піснею. Виникають запитання: яка передісторія «Carol of the Bells», як обробка Леонтовича потрапила за кордон і яке відношення до цього має наш університет?
Народне першоджерело «Щедрика» належить до найдавніших зразків українського фольклору. Ця мелодія є своєрідним спадком поколінь. Текст має язичницьке коріння: на весняне рівнодення святкували язичницький новий рік. Тоді виконували новорічні щедрівки, а ластівки поверталися з вирію. Зміст і мелодія мають глибокий архаїчний смисл, саме тому кожен, хто чує «Щедрика», відчуває щось невимовне і глибинне, дуже близьке кожному з нас. Продовжувати читання «Я співаю, отже я існую»: до річниці світового турне Української Республіканської Капели